Модуретик тб 5мг/50мг №30

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: ромбоподібні таблетки рожево-кремового кольору з насічками з обох боків і написом MSD 917 на одному боці;

склад: 1 таблетка містить 5 мг амілориду гідрохлориду і 50 мг гідрохлортіазиду;

допоміжні речовини: кальцію фосфат двоосновний водний, лактоза водна, крохмаль переджелатинізований, крохмаль, смола гуарова, жовтий FD&C&6 алюмінієвий лак, магнію стеарат.



Форма випуску. Таблетки.



Фармакотерапевтична група. Діуретики з помірно вираженою активністю в комбінації з калійзберігаючими засобами. Код АТС С03ЕА01.

Фармакодинаміка.

Модуретик® забезпечує сечогінний і гіпотензивний ефект (зумовлений в першу чергу дією гідрохлортіазиду), і водночас дія амілориду запобігає надмірним втратам калію, які можуть спостерігатись у хворих, що отримують діуретики тіазидового ряду. Оскільки МОДУРЕТИК® містить амілорид, виділення з сечею магнію при його застосуванні є меншим, ніж при застосуванні окремо тіазидових сечогінних засобів або препаратів, що діють на рівні петлі Генле.

М’які діуретична і гіпотензивна дії амілориду гідрохлориду доповнюють натрійуретичний, діуретичний і гіпотензивний ефект тіазидів, зводячи при цьому до мінімуму втрати з сечею калію і бікарбонатів і знижуючи можливість порушення кислотно-лужної рівноваги.

Сечогінна дія Модуретик®у проявляється через 2 год. після його прийому і триває майже 24 год.

Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид є діуретичним і гіпотензивним засобом, ефективним при прийомі внутрішньо.

Початок дії гідрохлортіазиду настає через 2 год; а максимально виражений ефект спостерігається приблизно через 4 год. Сечогінна дія триває майже протягом 6-12 год. Гідрохлортіазид не впливає на нормальний артеріальний тиск.

Амілориду гідрохлорид

Амілориду гідрохлорид є калійзберігаючим засобом, якому властива м’яка натрійуретична, діуретична і гіпотензивна дія. Основна мета застосування амілориду – обмежити виведення калію у хворих, у яких внаслідок лікування сечогінними засобами розвинулась гіпокаліємія або її розвиток передбачається.

Дія амілориду гідрохлориду розпочинається, як правило, в межах 2-х годин після його прийому внутрішньо. Пік його впливу на виділення електролітів досягається між 6-ю та 10-ю год і триває майже 24 год. Максимальна концентрація препарату в плазмі визначається через 3-4 год, а час напіввиведення з плазми становить від 6 до 9 год.

Модуретик®, що є поєднанням амілориду гідрохлориду та гідрохлортіазиду, знижує ймовірність розвитку надмірних втрат калію у хворих, діурез яких протягом тривалого часу активно стимулюється.

Фармакокінетика.

Пікові рівні амілориду в плазмі досягаються через 3 - 4 год, а період напівжиття в плазмі коливається від 6 до 9 год. Ефекти на електроліти збільшуються при застосуванні одноразових доз амілориду приблизно до 15 мг.

Амілорид не метаболізується печінкою і виділяється у незміненому вигляді нирками. Приблизно 50% від дози амілориду 20 мг виділяється з сечею, а 40% - з калом протягом 72 год. Амілорид чинить незначний ефект на швидкість клубочкової фільтрації або нирковий кровоток. Оскільки амілорид не метаболізується печінкою, у пацієнтів з дисфункцією печінки не очікується накопичення препарату, але накопичення може мати місце при розвитку гепаторенального синдрому.



Показання для застосування.

Як монотерапія або в комбінації з іншими гіпотензивними засобами при артеріальній гіпертензії, набряках серцевого походження, асцитах та набряках при цирозі печінки.

Стани, при яких можуть виникати ознаки надмірних втрат калію в період інтенсивної діуретичної терапії та коли вкрай важливо зберегти нормальний баланс калію в організмі.


Спосіб застосування та дози. 

Артеріальна гіпертензія

Стандартна доза - 1 таблетка Модуретик®у на добу, що застосовується в один або два прийоми. Для деяких хворих достатньо половинної дози (еквівалентній половині таблетки). Рекомендована максимальна добова доза - 1 таблетка.

Набряки серцевого походження

Терапію Модуретик®ом можна розпочинати з дози 1 таблетка на день. У разі необхідності дозу можна збільшувати, але вона не повинна перевищувати 2 таблетки на добу. Оптимальна доза визначається досягнутим сечогінним ефектом і рівнем калію в плазмі. Після досягнення бажаного діуретичного ефекту слід спробувати зменшити дозу для переходу на підтримуючу терапію. При підтримуючій терапії препарат можна приймати періодично.

Цироз печінки з асцитом

Лікування починається з малої дози Модуретик®у (1 таблетка на добу). За потребою дозу поступово збільшують до досягнення бажаного сечогінного ефекту, але вона не повинна перевищувати 2 таблетки на добу.

Підтримуючі дози можуть бути меншими за ті, які потрібні для ініціації діурезу. А тому, після стабілізації ваги тіла хворого слід спробувати знизити денну дозу. Для зменшення ймовірності розвитку побічних проявів, пов’язаних із застосуванням діуретиків, особливо бажаним є поступове зниження ваги пацієнта.


Побічна дія. 

Серед побічних проявів, зареєстрованих при застосуванні Модуретик®у, зустрічаються такі, які пов’язані з посиленим діурезом, лікуванням тіазидами або з основним захворюванням, з приводу якого проводиться лікування. Під час клінічних випробувань було показано, що ризик розвитку небажаних проявів, відмічених при застосуванні окремо взятих амілориду і гідрохлортіазиду, не підвищується при застосуванні їх комбінованої форми.

При застосуванні МОДУРЕТИК®у були зареєстровані такі побічні ефекти:

Загальні

Головний біль*, слабість*, втомлюваність, погане самопочуття, біль у грудях, біль у спині, втрата свідомості.

Серцево-судинна система

Аритмія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, стенокардія.

Травна система

Нудота/анорексія*, блювання, пронос, запор, біль у животі, кровотечі з шлунково-кишкового тракту, зміни апетиту, відчуття переповнення живота, метеоризм, спрага, гикавка.

Метаболізм

Підвищення рівня калію сироватки (> 5,5 мЕкв/л), порушення електролітного балансу, гіпонатріємія, подагра, дегідратація.

Шкіра і прилеглі тканини

Висип*, свербіж, гіперемія, підвищена пітливість.

М’язово-скелетна система

Біль у ногах, судоми м’язів, біль у суглобах.

Нервова система

Запаморочення*, вертиго, парестезії, ступор.

Психічні функції

Безсоння, знервованість, сплутаність свідомості, депресія, сонливість.

Дихальна система

Задишка.

Органи чуття

Зміни смаку, порушення зору, закладеність носа.

Сечостатева система

Імпотенція, дизурія, ніктурія, нетримання сечі, дисфункція нирок, включаючи ниркову недостатність.

* Побічні прояви, які найчастіше зустрічались під час контрольованих клінічних випробувань.



Протипоказання.

Гіперкаліємія (рівень калію в плазмі > 5,5 мЕкв/л).

Одночасне проведення лікування іншими калійзберігаючими засобами або засобами, що відновлюють вміст калію.

Ниркова недостатність (анурія, гостра ниркова недостатність, тяжке прогресуюче захворювання нирок і діабетична нефропатія).

Підвищена чутливість до будь-якої зі складових цього препарату або до інших ліків сульфаніламідного походження.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. 

Літій - звичайно його не можна приймати одночасно з діуретиками. Сечогінні засоби знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик розвитку літієвої інтоксикації.

Нестероїдні протизапальні препарати - у деяких пацієнтів застосування нестероїдних протизапальних препаратів може зменшити діуретичний, натрійуретичний і антигіпертензивний ефекти діуретиків.

При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і калійзберігаючих препаратів, включаючи амілориду гідрохлорид, зростає ризик розвитку гіперкаліємії і ниркової недостатності, особливо у пацієнтів похилого віку. Якщо через наявну гіпокаліємію необхідним є одночасне застосування цих препаратів, призначати їх слід з обережністю, часто перевіряючи рівень калію сироватки, а також ретельно проводити контроль ниркової функції.

Амілориду гідрохлорид

Інгібітори АПФ - при одночасному застосуванні амілориду гідрохлориду та інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) підвищується ризик розвитку гіперкаліємії у тих випадках, коли підтверджено гіпокаліємію, слід застосовувати їх з обережністю, часто контролюючи рівень калію в плазмі.

Гідрохлортіазид

Нижче перелічені препарати можуть взаємодіяти з гідрохлортіазидом при їх одночасному застосуванні:

Алкоголь, барбітурати або наркотики

Може спостерігатись потенціювання ортостатичної гіпотензії.

Протидіабетичні препарати (пероральні засоби та інсулін)

Може виникнути потреба в корекції дози цукрознижувального препарату.

Інші гіпотензивні засоби

Можлива сумація ефектів Модуретик®у та інших гіпотензивних засобів. Доцільно припинити лікування сечогінними засобами за 2 - 3 дні до початку терапії інгібітором АПФ з метою зменшення ймовірності розвитку гіпотензії після прийому першої дози інгібітора АПФ.

Колестирамін і колестипол - абсорбція гідрохлортіазиду порушується при застосуванні аніонообмінних смол. Одноразові дози колестираміну або колестиполу пов’язують гідрохлортіазид і зменшують його всмоктування з шлунково-кишкового тракту відповідно на 85% і 43%.

Кортикостероїди, АКТГ

Посилюють електролітний дисбаланс, особливо збільшують втрату калію.

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін)

Можливим є зниження реакції на пресорні аміни, що не виключає їх застосування.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад, тубокурарин)

Можливе посилення дії міорелаксантів.



Передозування.

Не існує даних про випадки передозування у людей. Невідомо, чи піддається препарат діалізу. Немає спеціальної інформації щодо лікування передозування МОДУРЕТИК®у, і немає специфічної антидотної терапії. У разі передозування необхідно проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Слід припинити лікування МОДУРЕТИК®ом і здійснювати ретельне спостереження за пацієнтом. Рекомендованими заходами є стимуляція блювання та промивання шлунка.

Найбільш звичними ознаками і симптомами, які можна очікувати при передозуванні амілориду, є дегідратація та електролітний дисбаланс. Якщо виникає гіперкаліємія, слід вжити активних заходів щодо зменшення рівня калію в сироватці. При передозуванні гідрохлортіазиду найбільш очікуваними є прояви втрати електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія), а також дегідратація внаслідок надмірного діурезу. У разі застосування дигіталісу гіпокаліємія може спричинити посилення серцевих аритмій.


Особливості застосування. 

Гіперкаліємія

Гіперкаліємія (рівень калію сироватки >5,5 мЕкв/л) відмічалась у хворих, які приймали амілориду гідрохлорид або окремо, або в поєднанні з іншими сечогінними засобами. Гіперкаліємію спостерігали особливо в літніх хворих і пацієнтів, госпіталізованих з приводу цирозу печінки або набряків серцевого походження і ураженням нирок або які отримували інтенсивну діуретичну терапію. Стан таких хворих потребує пильного нагляду, аби вчасно помітити клінічні, лабораторні або електрокардіографічні (ЕКГ) ознаки гіперкаліємії. Серед хворих цієї групи відмічені смертельні випадки.

Під час лікування Модуретик®ом не слід застосовувати препарати, які збільшують вміст калію, або багату на калій дієту, за винятком тяжких і/або стійких до лікування випадків гіпокаліємії. У разі проведення калійпоповнюючої терапії, необхідно уважно спостерігати за рівнем калію сироватки.

Лікування гіперкаліємії

Якщо під час лікування Модуретик®ом виникає гіперкаліємія, введення препарату слід негайно ж припинити і, в разі потреби, вжити активних заходів щодо зниження рівня калію у сироватці.

Порушення функції нирок

Якщо кліренс креатиніну становить 30 мл/хв., застосування діуретиків тіазидового ряду втрачає свою ефективність.

У хворих з підвищеною концентрацією азоту сечовини в крові (АСК) понад 30 мг на 100 мл, креатиніну сироватки - понад 1,5 мг на 100 мл або загальної сечовини крові - понад 60 мг на 100 мл та хворим на діабет, терапія МОДУРЕТИК®ом повинна проводитись за умови ретельної та частої перевірки рівнів електролітів сироватки і АСК. Затримка калію за наявності порушень функції нирок потенціюється впливом калійзберігаючих препаратів і може призводити до швидкого розвитку гіперкаліємії.

Порушення електролітного балансу

Незважаючи на те, що ймовірність розвитку порушень електролітного балансу при лікуванні Модуретик®ом знижується, слід уважно спостерігати за станом хворого з метою не пропустити появи ознак порушення водно-електролітної рівноваги, а саме: гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпокаліємії та гіпомагніємії. Визначення концентрації електролітів у сироватці та сечі набуває особливої ваги, коли у хворого розвивається масивне блювання або коли йому парентерально вводять великі кількості рідини. До ознак та симптомів, що вказують на порушення водно-електролітного балансу, належать: сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, сонливість, неспокій, судорожні напади, сплутаність свідомості, м’язові болі або спазми, м’язова слабкість, гіпотензія, олігурія, тахікардія, розлади з боку шлунково-кишкового тракту, такі, як нудота і блювання.

Як і при лікуванні будь-яким іншим потужним сечогінним засобом, при лікуванні гідрохлортіазидом може виникати гіпокаліємія, особливо при інтенсивному діурезі, після тривалої терапії або за наявності тяжкого цирозу печінки. Гіпокаліємія може підвищити чутливість серцевого м’яза до токсичної дії препаратів наперстянки або посилити прояви такої інтоксикації (наприклад, збільшити збудливість шлуночків).

Спричинена діуретиками гіпонатріємія проходить, як правило, м’яко і безсимптомно. У небагатьох хворих вона може переходити у тяжку форму і проявлятись рядом симптомів. Такі хворі потребують невідкладної уваги та призначення відповідного лікування.

Тіазидові діуретики можуть знижувати виведення кальцію з сечею. Вони можуть також призводити до короткострокового і незначного зростання рівня кальцію сироватки за відсутності встановлених порушень кальцієвого метаболізму. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз прийом тіазидів необхідно відмінити.

Азотемія

Лікування гідрохлортіазидом може прискорити розвиток азотемії або призвести до посилення її проявів. Кумулятивна дія цього препарату може спостерігатись у хворих з порушенням ниркових функцій. Якщо під час лікування ниркового захворювання наростає азотемія або розвивається олігурія, введення діуретика слід припинити.

Захворювання печінки

Тіазидові діуретики слід з обережністю застосовувати у хворих з порушенням функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть найменші порушення водно-електролітної рівноваги можуть прискорити розвиток печінкової коми.

Метаболічні розлади

У деяких хворих лікування тіазидовими діуретиками може призвести до виникнення гіперурикемії або сприяти розвитку подагри.

Діуретики тіазидового ряду можуть знижувати толерантність до глюкози. У зв’язку з цим може виникнути необхідність у коригуванні дози протидіабетичних засобів, у тому числі й інсуліну, у хворих на діабет.

З проведенням лікування тіазидовими препаратами може бути пов’язане підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів у сироватці.

Для зменшення ризику розвитку гіперкаліємії у хворих на цукровий діабет та у пацієнтів з підозрою на цукровий діабет перед призначенням Модуретик®у слід ретельно дослідити стан функції нирок. Прийом Модуретик®у слід припинити щонайменше за три дні до проведення проби на толерантність до глюкози.

Лише за умови дотримання надзвичайної обережності можна проводити протикалійуретичну терапію у тяжких хворих, у яких високоймовірним є розвиток дихального або метаболічного ацидозу, зокрема у пацієнтів із серцево-легеневими захворюваннями та декомпенсованим цукровим діабетом. Порушення кислотно-лужної рівноваги призводять до порушень співвідношення зовнішньоклітинного/ внутрішньоклітинного калію, а розвиток ацидозу може бути пов’язаний зі швидким зростанням концентрації калію у сироватці.

Реакції підвищеної чутливості

Відмічені випадки загострення або активізації під час прийому тіазидових діуретиків системного червоного вовчаку.

Застосування під час вагітності

Здорові у всіх інших відношеннях вагітні жінки, скаржаться вони на незначні набряки чи ні, не повинні за звичайних умов приймати сечогінні засоби, оскільки тим самим вони наражають себе і плід на зайвий ризик виникнення небажаних реакцій. Діуретики не запобігають розвитку токсикозу вагітності. Не існує й переконливих даних на користь того, що вони є ефективними при лікуванні токсикозу.

Тіазиди проникають через плацентарний бар’єр і з’являються в крові пуповини. З огляду на це застосування Модуретик®у при встановленій або підозрюваній вагітності може бути виправданим, лише якщо очікувана від їх призначення користь переважає можливий шкідливий вплив на плід. До таких небажаних явищ належать жовтяниця плода або новонародженого, тромбоцитопенія і, можливо, інші побічні реакції, що спостерігаються у дорослих.

Застосування в період лактації

Діуретики тіазидового ряду виділяються з грудним молоком. Якщо їх призначення є небхідним, слід припинити годування груддю.

Застосування у педіатрії

Вивчення впливу амілориду гідрохлориду на дітей не проводилось. У зв’язку з цим Модуретик® не рекомендується призначати дітям.



Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі нижче 30 °С, у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки. Не можна використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Аналоги:

• Модуретик тб 5мг/50мг №20, Италия
• Модуретик тб 5мг/50мг №30, Msd/франция
• Модуретик тб 5мг/50мг №20, Италия