Модуретик тб 5мг/50мг №30

Фармакодинамика.

Модуретик® забезпечує сечогінний та гіпотензивний ефект (зумовлений насамперед дією гідрохлортіазиду), і водночас дія амілориду запобігає надмірним втратам калію, які можутьспостерігатись у хворих, що отримують діуретики тіазидового ряду. Оскільки МОДУРЕТИК містить амілорид, виділення з січою магнію при його застосуванні є меншим, ніж при застосуванні окремо тіазидових сечогінних засобів або препаратів, що діють на рівні петлі Генле.

М'які діуретичні та гіпотензивні діїамілориду гідрохлориду доповнюють натрійуретичний, діуретичний та гіпотензивний ефект тіазидів, зводячи при цьому до мінімуму втрати з сечею калію та бікарбонатів і знижуючи можливість порушення кислотно-лужного рівноваги.

Сечогінна дія Модуретик у виявляється через 2 рік. після його прийому і триває майже 24 роки.

Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом, ефективним при прийомі внутрішньо.

Початок дії гідрохлортіазиду настає через 2 роки; а максимально виражений ефект спостерігається через 4год. Сечогінна дія триває майже протягом 6-12 років. Гідрохлортіазид не впливає на нормальний артеріальний тиск.

Амілоридугідро хлорид

Амілориду гідрохлорид єкалій зберігаючим засобом, якому властива м'яка натрійуретична, діуретична та гіпотензивна дія. Основна мета застосування амілориду – обмежити виведення калію у хворих, у яких внаслідок лікування сечогінними засобами розвинулась гіпокаліємія або її розвиток передбачається.

Дія амілориду гідрохлориду починається, як правило, в межах 2-х годин після його прийому внутрішньо. Пік його впливу на виділення електролітів досягається між 6-ю та 10-ю рік і триває майже 24 рік. Максимальна концентрація препарату в плазмі визначається через 3-4 рік, а година напіввиведення з плазми становить від 6 до 9 років.

Модуретик®, що є поєднаннямамілориду гідрохлориду та гідрохлортіазиду, знижує ймовірність розвитку надмірних втрат калію у хворих, діурез яких протягом тривалої години активно стимулюється.

Фармакокінетика.

Пікові рівні амілориду в плазмі досягаються через 3-4 роки, а період на півжиття в плазмі коливається від 6 до 9 років. Ефекти на електроліті збільшуються при застосуванні одноразових доз амілориду приблизно до 15 мг.

Амілорид не метаболізується печінкою і виділяється у незміненому вигляді почками. Приблизно 50% від дози амілориду 20 мг виділяється з сечею, а 40% - з калом протягом 72 років. Амілорид справляє незначний ефект на швидкість клуб очкової фільтрації або почковий кровотік. Оскільки амілорид неметаболізується печінкою, у пацієнтів з дисфункцією печінки не очікується накопичення препарату, але накопичення може мати місце при розвитку гепаторенального синдрому.

Показання для застосування.

Як моно терапія або в комбінації з іншими гіпотензивними засобами при артеріальній гіпертензії, набряках сердечного походження, асцитах та набряках при цирозі печінки.

Стані, за яких можуть виникати ознаки надмірних втрат калію в період інтенсивної діуретичної терапії та колишньо важливо зберегти нормальний баланс калію в організмі.

Спосіб застосування тадози.

Артеріальна гіпертензія

Стандартна доза - 1 таблеткаМодуретик® на добу, що застосовується в один або два прийоми. Для деяких хворих достатньо половинної дози (еквівалентної половині таблетки). Рекомендована максимальна добова доза – 1 таблетка.

Набряки сердечного походження

Терапію Модуретиком можна розпочинати з дози 1 таблетка на день. У разі необхідності дозу можна збільшувати, але вона не повинна перевищувати 2 таблетки на день. Оптимальна доза визначається досягнутим сечогінним ефектом та рівнем калію в плазмі. Після досягнення бажаного діуретичного ефекту слід спробувати зменшити дозу для переходу на підтримуючу терапію. При підтримуючій терапії препарат можна приймати періодично.

Цироз печінки з асцитом

Лікування починається з малої дозиМодуретик® (1 таблетка на день). За потребою дозу поступово збільшують до досягнення бажаного сечогінного ефекту, але вона не повинна перевищувати 2 таблетки на добу.

Підтримуючі дози можуть бути меншими за ті, які потрібні для ініціації діурезу. А тому, після стабілізації ваги тіла хворого слід спробувати зменшити денну дозу. Для зменшення ймовірності розвитку побічних проявів, пов'язаних із застосуванням діуретиків, особливо бажаним є поступове зниження ваги пацієнта.