Топамакс таб. 50мг №60

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату:

ТОПАМАКС®

ТOPAMAX®

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви:topiramate; 2,3:4,5-біс-0-(1-метилетиміден)-β-D-фруктопіранозосульфамат;

основні фізико-хімічні властивості:

тверді желатинові капсули з корпусом білого кольорута прозорою безкольоровою кришечкою, з відповідними написами, вміст капсул –гранули білого або майже білого кольору:

15 мг - капсули № 2 з написом “Top” на кришечці та“15” – на корпусі;

25 мг - капсули № 1 з написом “Top” на кришечці та“25” – на корпусі;

50 мг - капсули № 0 з написом “Top” на кришечці та“50” – на корпусі;

склад:1 капсула містить топірамату 15 мг, 25 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: сахароза, повідон, целюлози ацетат.

  Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група.Проти епілептичні засоби. Код АТС N03AX11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Топірамат, який є діючою речовиною капсулТопамакс®, - новий проти епілептичний препарат, який належить до класусульфаматзаміщених моносахаридів. Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації

мембрани нейрона. Топірамат підвищує активністьg-аміномасляної кислоти (ГАМК) відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (а самеГАМКА-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМКА-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чуттєвості підтипу каїнат/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) –глутамінатного рецептора, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є доза залежними при концентрації препарату в плазмі від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль. Топірамат також пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженістю цей фармакологічний ефекттопірамату значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільноїангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його проти епілептичної активності.

Фармакокінетика. Топірамат всмоктується швидко і ефективно. Біодоступність – 81%. Вживання їжі не спричиняє клінічно вагомої діїна біодоступність топірамату. З білками плазми зв’язується 13-17% топірамату. Після одноразового прийому в дозі до 1 200 мг середній об’єм розподіл установить 0,55 – 0,8 л/кг. Величина об’єму розподілу залежить від статі: ужінок він становить приблизно 50% від значень, які спостерігались у чоловіків, що пов’язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок.

Після перорального застосування метаболізуєтьсяблизько 20% від прийнятої дози.

Але у хворих, які отримують супутню терапію проти епілептичними препаратами, що індукують ферменти, які відповідають за метаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався до 50%. Ізплазми, сечі і фекалій людини

були видалені і ідентифіковані шість практично неактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топіромату ( 70%) і його метаболітів

є нирки. Після перорального введення плазматичний кліренс препарату складає 20-30 мл/хв. Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазматичний кліренс залишається постійним, а площа під кривою“концентрація/час” (AUC) в діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих з нормальною функцією нирок для досягнення сталої концентрації уплазмі може знадобитись від 4 до 8 днів. Величина максимальної концентрації (Сmax) після багаторазового перорального застосування 100 мг препарату двічі надень становить 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 і 100 мгдвічі на день середній період напів виведення топірамату з плазми дорівнював приблизно 21 годині.

У хворих з порушеннями функції нирок плазматичний та нирковий кліренс топірамату знижується (СLCR)<= 60мл/хв.). У людей літнього віку без захворювання нирок плазматичний кліренстопірамату не змінюється. Топірамат ефективно виводиться із плазми шляхомгемодіалізу. У хворих з порушенням функції печінки від помірно виражених дотяжких плазматичний

кліренс топірамату знижується.

Фармакокінетика у дітей до 12 років.

Фармакокінетичні властивості топірамату у дітей, які у дорослих, що виявлені при вивченні додаткової терапії, мають лінійний характерз дозонезалежним кліренсом і сталими рівнями концентрації в плазмі, що підвищуються пропорційно дозі. Однак діти мають більш високий рівень кліренсу та більш короткий період напів виведення. Таким чином, рівні концентраціїтопірамату в плазмі для однакових доз в 1 мг/кг можуть бути нижчими у дітей порівняно з такими у дорослих. Як і у дорослих, проти епілептичні лікарські засоби, що індукуються печінковими ферментами, зменшують сталі рівні концентрації в плазмі.

Показання для застосування.

Епілепсія

Як моно терапія для лікування пацієнтів із впершедіагностованою епілепсією або для переходу на моно терапію у хворих на епілепсію.

Як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами.

Лікування дорослих і дітей як додаткова терапія при нападах, що асоційовані із синдромом Lennox-Gastaut.

Мігрень

Для профілактики нападів мігрені у дорослих.

Застосування ТОПАМАКСУ® для лікування гострих нападів мігрені не вивчено.

Спосіб застосування та дози.

Для оптимального контролю як у дорослих, так і удітей, рекомендується почати лікування з незначної дози з подальшим поступовим добором ефективної дози.

ТОПАМАКС® можна приймати незалежно від приймання їжі. Капсули ТОПАМАКС® можна ковтати цілком. Пацієнти у яких є труднощі з проковтуванням капсул (наприклад діти або пацієнти похилого віку), можуть приймати ТОПАМАКС® наступним чином:

Капсули обережно відкривають, висипають вміст капсулна невелику кількість (біля 1 чайної ложки) м’якої їжі. Отриману суміш слід негайно проковтнути не розжовуючи, і можливо, запити достатньою кількістю рідини. Ніколи не слід зберігати препарат, що був змішаний з їжею, до наступного прийому.

Епілепсія

Додаткова терапія

Дорослі: лікування починається з добору дози шляхом прийому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25-50 мг та приймати її у два прийоми. При підборі дози необхідно керуватись терапевтичним ефектом. У деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу.

Мінімальна ефективна доза – 200мг. Звичайна підтримуюча доза становить 200 - 400 мг/добу та застосовується вдва прийоми. Деякі пацієнти добре переносять дозу, що перевищує 1 600 мг/день.

Зазначене дозування може бути рекомендовано всім дорослим хворим, включаючи людей похилого віку, за умови відсутності у них захворювань нирок.

Діти старше 2 років

Рекомендована загальна денна доза ТОПАМАКСУ®(топірамату) для додаткової терапії становить у середньому 5 - 9 мг/кг маситіла на день, розділена на два прийоми. Лікування починається з добору дози шляхом застосування 25 мг (або менше, беручи за основу дозування 1 - 3 мг/кгмаси тіла на день) на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 1 – 3 мг/кг маси тіла на день і застосовувати її у два прийоми до досягнення терапевтичного ефекту. При доборі дози слід керуватись терапевтичним ефектом.

У клінічних дослідженнях добре зарекомендувала себедоза до 30 мг/кг маси тіла на день.

Моно терапія

Введення моно терапіїтопіраматом слід базувати на спостереженнях за проявами судомних нападів при відміні супутньої терапії проти епілептичними засобами.

Якщо з міркувань безпеки не потребується термінова відміна супутніх проти епілептичних лікарських засобів, рекомендується послідовне зменшення їх прийому приблизно на одну третину від попередньої дози протягом 2 тижнів.

Після припинення прийому лікарських засобів, якімають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, рівні топірамату збільшуються. Стан здоров’я хворого може вимагати зменшення доз топірамату.

Дорослі. Добір дози слід починати з прийому 25 мг наніч протягом 1 тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг зтижневим або двотижневим інтервалом і застосовувати її у два прийоми. Якщо пацієнт не встигає

пристосуватись до збільшення дози, можна застосувати менш значні

нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дозиТОПАМАКСУ® при моно терапії у дорослих - 100 мг/добу, а максимальна рекомендована доза -

 500 мг/добу. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять моно терапію ТОПАМАКСОМ® у дозі 1 000мг/день. Зазначене дозування може бути рекомендоване всім дорослим пацієнтам, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювань нирок.

Діти. Лікування дітей старше 2 років і більше слід починати з прийому 0,5 - 1 мг/кг на ніч протягом першого тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 0,5 - 1 мг/кг/добу з тижневим або двотижневим інтервалом; денну дозу можна застосовувати у два прийоми. Якщо дитина не можепристосуватись до режиму добору дози, можна застосувати менш значне нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дозиТОПАМАКСУ® при моно терапії у дітей старше 2 років становить 3 – 6 мг/кг маситіла на добу. У разі, коли нещодавно встановлено діагноз “Парціальні епілептичні напади”, діти можуть отримувати дозу, що сягає 500 мг/день.

Мігрень

Рекомендована добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені – 100 мг, розділена на два прийоми. Добір дозислід починати з прийому 25 мг ввечері протягом одного тижня. У подальшому дозу збільшують на 25 мг/добу з інтервалом 1 тиждень після кожного підвищення дози. Якщо пацієнт погано переносить зазначений режим добору дози, можна застосувати менш значне нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі топірамату 50 мг. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували добові дози топірамату до 200 мг/добу. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.  

Побічна дія.

Оскільки найчастіше ТОПАМАКС® застосовують разом зіншими проти епілептичними препаратами, неможливо виявити, який з препаратів спричинив розвиток побічного ефекту.

З боку центральної нервової системи – нервозність, запаморочення, головний біль, порушення мови та зору, психомоторна загальмованість, атаксія, втомлюваність, порушення концентрації уваги, труднощі із запам’ятовуванням, сплутаність свідомості, сонливість, порушення мислення, анорексія, ністагм, диплопія, парестезія, депресія; додатково у дітей – розлади особистості, слинотеча, гіперкінезія; значно рідше – зміни смакових відчуттів, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність (проблеми з настроєм), порушення координації рухів та ходи, апатія, психозо-психотичні симптоми, агресивні реакції; дуже рідко – суїцид альні думки та спроби, амнезія, у дітей додатково – галюцинації.

З боку шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарноїсистеми – диспептичні явища, нудота, черевний біль, діарея, сухість губ, рідко– підвищення “печінкових” трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.

Інші – зменшення маси тіла, астенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, пропасниця, а також реакції з боку шкіри та слизистої (мультиформна еритема, пемфігус, синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція) у хворих, які отримували ТОПАМАКС® разом з іншими препаратами, що спричиняють реакції з бокушкіри та слизової оболонки. Рідко – лейкопенія, дуже рідко - нейтропенія. Можливо виникнення синдрому (як правило, через місяць після початку терапії), що характеризується міопією на фоні підвищеного внутрішньо очного тиску.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Передозування.

Ознаки та симптоми передозування ТОПАМАКСУ®: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у череві, запаморочення, збудження або депресія. В більшості випадків клінічні прояви не були тяжкими, але були зареєстровані смертельні випадки після передозування з використанням комбінації декількох лікарських засобів, включаючи топірамат.

Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз, (див. “Особливості застосування”).

Лікування

При гострому передозуванні ТОПАМАКСУ®, якщо незадовго до цього хворий приймав їжу, необхідно одразу промити шлунок або викликати блювання. В дослідження in vitro було встановлено, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності проводять симптоматичну терапію. Ефективним заходом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення об’єму вживаної рідини.

Особливості застосування.

Проти епілептичні препарати, зокрема ТОПАМАКС®, слід відміняти поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. У клінічних випробуваннях дози зменшували на 100 мг з тижневими інтервалами. У деяких хворих відміна препарату була прискорена й пройшла без ускладнень.

Головним шляхом виведення топірамату та його метаболітів у незміненому вигляді є екскреція нирками. Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і не залежить від віку. У хворих зпомірно або сильно вираженими вадами нирок для досягнення сталих концентрацій уплазмі може знадобитися 10 - 15 днів у порівнянні із 4 - 8 днями у хворих з нормальною функцією нирок.

Як і при будь-якому захворюванні, схема добору дози повинна орієнтуватись на терапевтичну ефективність (тобто ступінь зниження частоти нападів, відсутність побічних ефектів) та враховувати те, що у хворих звадами функції нирок для встановлення стабільної концентрації топірамату вплазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час.

Препарат з обережністю призначають дітям віком до 2років.

Під час терапії топіраматом дуже важливим є адекватне збільшення об’єму вживаної рідини, що може знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, пов’язаних з дією фізичних навантажень і підвищених температур.

Розлади настрою/депресія

Під час лікування топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії.

Нефролітіаз

У деяких хворих, особливо у тих, які мають схильність до нефролітіазу, може підвищитись ризик утворення каменів у нирках і виникнення пов’язаних з ними симптомів, таких як ниркова коліка. Щоб зменшити цей ризик, необхідно відповідне збільшення об’єму рідини, яку приймає хворий. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є схильність до утворення каменів уминулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія. Жоден з цих факторів ризику не може в достатньою мірою передбачати утворення каменів підчас лікування топіраматом. Крім того, ризик може бути підвищений у хворих, які приймають супутні препарати, що сприяють розвитку нефролітіазу.

Пацієнти із захворюваннями печінки

Пацієнтам з ушкодженнями печінки ТОПАМАКС® повинен призначатися з обережністю, оскільки кліренс топірамату може зменшитись.

Гостра міопія та вторинназакрито кутова глаукома

При використанні ТОПАМАКСУ® був зареєстрований прояв синдрому, що складався з гострої міопії, асоційованої із вторинною закрито кутовою глаукомою. Синдром включав гострий напад зниження гостроти зору та/або очний біль. Офтальмологічні прояви можуть включати міопію, зменшення глибини передньої камери, почервоніння очей та підвищенийвнутрішньо очний тиск. Також може спостерігатися мідріаз. Описаний синдром можебути пов’язаний із супрациліарним випотом, що спричиняє зсув кришталику та райдужної оболонки та розвитку вторинної закрито кутовою глаукоми. Як правило, симптоми виникали після 1-го місяця первинної терапії ТОПАМАКСОМ®. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, що рідко спостерігається у пацієнтів до 40 років, вторинна закрито кутова глаукома, пов’язана із застосуваннямтопірамату, спостерігалась як у дітей, так і у дорослих. Лікування включає припинення застосування ТОПАМАКСУ®, за рекомендацією лікаря, та вживання відповідних заходів, спрямованих на зниження внутрішноочного тиску.

Підвищений внутрішньо очний тискбудь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень або навіть до втрати зору.

Метаболічний ацидоз

При застосуванні топірамату може виникати гіперхолеремічний, не пов’язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормального рівня при відсутності респіраторного алкалозу). Зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібування топіраматом печінковоїкарбоангідрази. В більшості випадків зниження концентрації бікарбонатів відбувається на початку лікування препаратом, хоча даний ефект може виявлятися у будь-який період лікування топіраматом. Рівень зниження концентрації, якправило, невеликий або помірний (середнє значення становить 4 ммоль/л при застосуванні дорослими пацієнтами в дозі 100 мг/день і близько 6 мг/день на 1кг маси тіла при застосуванні в педіатричній практиці). В деяких випадках у пацієнтів відмічалося зниження концентрації нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або заходи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприклад захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських засобів), можуть бути додатковими факторами, що підсилюють бікарбонатнознижуючий ефекттопірамату.

У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призвести до уповільнення росту.

У зв’язку із наведеним, при лікуванні топіраматом рекомендується здійснювати необхідні дослідження, в томучислі визначення концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персисту ванні, рекомендується знизити дозу або припинити застосування топірамату.

Особливості дієти

У випадках, коли у пацієнта зменшується маса тілапід час лікування ТОПАМАКСОМ®, може бути рекомендована підтримуюча дієта або посилене харчування.

Вагітність і лактація

Досліджень, в яких би ТОПАМАКС® застосовувався для лікування вагітних жінок, не проводилось. Тому в період вагітності ТОПАМАКС® слід застосовувати лише в тому випадку, коли його потенційний позитивний ефект перевищує потенційний ризик для плода. Виділення топірамату з грудним молокомне було вивчено в контрольованих дослідженнях. Обмежені дослідження на пацієнтах показали присутність топірамату в грудному молоці. Оскільки більшість лікарських засобів виділяється з молоком, необхідно вирішити питання про доцільність припинення годування груддю або припинення прийому препарату, враховуючи ступінь його важливості для матері.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою.

Як і всі інші проти епілептичні препарати, ТОПАМАКС® діє на центральну нервову систему та може спричинювати розвиток сонливості, запаморочення та інші подібні симптоми. Зазначені побічні ефекти в основному досить слабо або помірно виражені, але можуть бути потенційно небезпечними дляхворих, які керують автомобілем, або для тих, хто працює з технікою, особливо втому випадку, коли хворий ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Вплив ТОПАМАКСУ® на інші проти епілептичні препарати.

Поєднання прийому ТОПАМАКСУ® з лікуванням іншимипроти епілептичними препаратами (фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвоюкислотою, фенобарбіталом, примі доном) не впливає на значення їх сталих концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання ТОПАМАКСУ® до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Цеможе бути пов’язано з пригніченням специфічної поліморфної ізоформи ферменту (CYP2Cmeph). Таким чином, у кожного хворого, який приймає фенітоїн ів якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми інтоксикації, необхідно контролю вати рівень фенітоїну у плазмі.

Вплив інших проти епілептичнихпрепаратів на ТОПАМАКС®

Фенітоїн і карбамазепін знижують концентраціїТОПАМАКСУ® в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну долі кування ТОПАМАКСОМ® може вимагати зміни доз останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного терапевтивного ефекту.

Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не спричиняє терапевтично значущих змін концентрації ТОПАМАКСУ® у плазмі і, відповідно не потребує зміни доз ТОПАМАКСУ®.

Результати зазначених взаємодій з проти епілептичнимипрепаратами (ПЕП) підсумовані в нижченаведеній таблиці:

  ПЕП , що додається

Концентрація ПЕП

Концентрація ТОПАМАКСУ

Фенітоїн

«**

¯

Карбамазепін

«

¯

Вальпроєва кислота

«

«

Фенобарбітал

«

НД

Примідон

«

НД

« = відсутність ефекту

** = підвищення концентрації у поодиноких хворих

= зниження концентрації в плазмі

НД = не досліджувалась

Інші лікарські взаємодії

Дигоксин У дослідженнях з застосуванням одноразової дозиплоща під кривою концентрації дигоксину в плазмі (ПКК) при одночасному прийоміТОПАМАКСУ® зменшувалась на 12 %. Терапевтична значущість цього спостереження нез’ясована. При призначенні або відміні ТОПАМАКСУ® хворим, які приймаютьдигоксин, особливу увагу необхідно приділяти рутинному моні торуваннюконцентрації дигоксину у сироватці.

Засоби, що пригнічують ЦНС У в межах клінічних досліджень наслідки сумісного введення ТОПАМАКСУ® з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчались. Рекомендується не призначати ТОПАМАКС® разом з алкоголем або препаратами, що спричиняють пригнічення функції ЦНС.

Пероральні контрацептиви У дослідженнях лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в яких використовується комбінований препарат, що містить норетиндрон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мг), ТОПАМАКС® удозах 50 – 800 мг/день суттєво не впливав ефективність норетиндрону і в дозах 50 – 200 мг/день - на ефективність етинілест радіолу. Суттєве дозозалежнезниження ефективності етинілест радіолу спостерігалося при дозуванні ТОПАМАКСУ®200 – 800 мг/день. Клінічна значущість наведених змін не відома. Ризик зниження ефективності контрацептивів і посилення проривних кровотеч повиненвраховуватись у пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви разом зТОПАМАКСОМ®. Пацієнток, які приймали пероральні контрацептиви, необхідно просити повідомляти про будь-які зміни у термінах та характері менструацій.

Препарати літію У здорових добровольців спостерігалося зниження (до 18%) площі під кривою концентрації літію під час прийому топірамату в дозі 200 мг/добу. У пацієнтів з біполярними розладами фармакокінетика літію залишалась незміненою при лікуванні топіраматом у дозах 200 мг/добу, тоді як при застосуванні топірамату в дозах 600 мг/добу спостерігалося збільшення площі під кривою концентрації літію (до 26%). Зважаючи на це, рекомендується проводити моніторинг рівня літію при одночасному застосуванні разом з топіраматом.

Рисперидон Дослідження взаємодії, що проводилися на здорових добровольцях і пацієнтах з біполярними розладами із застосуванням однієї та багатьох доз препарату, показали схожі результати. При одночасному застосуванні разом з топіраматом у зростаючих дозуваннях із 100, 250 та 400мг/добу, спостерігалося зниження площі під кривою концентрації рисперидону, призначеного в дозах 1 - 6 мг/добу, до 16 і 33% для дозувань 250 і 400 мг/добу відповідно.

Спостерігались мінімальні зміни у фармакокінетиці активних метаболітів (рисперидон + 9-гідроксирисперидон) і жодних змін не спостерігалося щодо 9-гідроксирисперидону. Також не спостерігались клінічно значущі зміни у фармакокінетиці активних метаболітів як рисперидону, так ітопірамату.

Гідрохлортіазид Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) і топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамту та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27% і площі під кривою концентраціїтопірамату - на 29%. Клінічна значущість цих досліджень не відома. Призначеннягідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригування дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не піддавалисязнаущим змінам при супутній терапії топіраматом. Клінічні лабораторні дослідження показали зниження рівня калію в сироватці крові при застосуваннітопірамату або гідрохлортіазиду, яке було більш суттєвим при застосуваннітопірамату та гідрохлортіазиду в комбінації.

Метформін Клінічна значущість дії метформіну на фармакокінетику топірамату не відома. У випадку призначення або відміниТОПАМАКСУ® пацієнтам, яким призначений метформін, необхідно приділяти значну увагу ретельному дослідженню їх діабетичного статусу.

Піоглітазон При одночасному призначенні пацієнтамТОПАМАКСУ® та піоглітазону необхідно приділяти особливу увагу ретельному дослідженню діабетичного статусу цих пацієнтів.

Глібурид При одночасному призначенні пацієнтамТОПАМАКСУ® та глібуриду необхідно приділяти особливу увагу ретельному дослідженню діабетичного статусу цих пацієнтів.

Інші препарати Одночасне застосування ТОПАМАКСУ® зіншими препаратами, що сприяють нефролітіазу, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування ТОПАМАКСОМ® слід уникати застосування таких препаратів, оскільки вони можуть спричинити фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу.

Вальпроєва кислота Одночасне застосуваченнятопірамту разом з вальпроєвою кислотою спричинювали гіперамоніємію з або безенцефалопатії у пацієнтів, які добре переносили терапію зазначеними препаратами окремо. В більшості випадків симптоми та ознаки зникали після припинення прийому одного з препаратів. Наведена побічна дія не пов’язана зфармакокінетичною взаємодією. Зв’язок розвитку гіперамоніємії із моно терапієютопіраматом або одночасним застосування інших проти епілептичних препаратів невстановлений.

Додаткові дослідження лікарської взаємодії.

Для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими засобами були проведені додаткові клінічні дослідження.

Результати зазначених взаємодій підсумовані в нижченаведеній таблиці.

  ЛЗ , що додається

Концентрація ЛЗа

Концентрація ТОПАМАКСУа

Амітриптилін

«

20% збільшення Cmax та AUC для метаболіту нортрипталіну

НД

Дигідроерготамін

(перорально та підшкірно)

«

«

Галоперидол

«

31% збільшення AUC для метаболіту

НД

Пропранолол

«

17% збільшення Cmax для 4-ОН пропранололу (топірамат 50 мг)

16% збільшення Cmax та 17% збільшення AUC (пропранолол 80 мг)

Суматриптан

(перорально та підшкірно)

«

НД

Пізотифен

«

«

Дилтіазем

25% зменьшення AUC для дилтіазему та 18% зменьшення DEA*, « для DEM*

20% збільшення AUC

Венлафаксин

«

«

аВиражена у відсотках від значення максимальної концентрації в плазмі крові та площі під кривою концентрації при моно терапії.

« = відсутність змін максимальної концентрації вплазмі крові та площі під кривою концентрації (не більше 15% від вихідних даних).

НД = не досліджувалась.

*DEA = дезацетилдилтіазем, *DEM =N-диметилдилтіазем.

Клінічні дослідження показали, що прийом топіраматуможе призвести до зниження рівня бікарбонату крові в середньому на 4 ммоль/л (див. “Особливості застосування”).

Умови та термін зберігання.Зберігати при температурі до 25 °С в сухому, недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.