+38 (063) 595 80 08 - Viber, Telegram, WatsApp

Винат 100 мг (Иматиниб, veenat) №120

Главная » Каталог лекарств
Винат 100 мг (Иматиниб, veenat) №120
  • Код товара: s196514
  • Производитель: Natco Pharma (Индия)
  • Действующее вещество: иматиниб
  • Наличие: нет в наличии


Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назва:  іматиніб (imatinib);

4-[(4-метил-1-піперазиніл)метил]-N-[4-метил-3-[[4-(3-піридиніл)-2-піримідиніл]аміно]-феніл]бензаміду метансульфонат;

Основні фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули зеленого кольору з відбитками „VEENAT” на корпусі та „NATCO” на кришечці, що містять білий або майже білий порошок;

Склад

1 капсула містить іматинібу мезилату 120 мг, що еквівалентно іматинібу 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, кросповідон, кремній колоїдний безводний, тальк очищений, магнію стеарат.

 Форма випуску. Капсулі.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Код АТС LO1XX28.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Вінат 100 – антинеопластичний засіб, діюча речовина якого, іматиніб, є інгібітором протеїнтирозинкінази (Bcr-Abl-тирозинкінази), аномального ферменту, що утворюється дефектом філадельфійської хромосомиє апоптоз Bcr-Abl-позитивних колоній клітин, свіжих лейкемічних клітин при мієлолейкозі з позитивною філадельфійською хромосомою та при гострому лімфобластному лейкозі.

У дослідженнях, проведених in vivo на тваринних моделях з використанням Bcr-Abl-позитивних опухлинних клітин, було показано, що препарат виявляє протиопухлинну активність при мототерапії.

Іматиніб, крім того, є сильнодіючим інгібітором рецепторів тирозинкінази для фактора росту тромбоцитів (PDGF) та фактора стволових клітин (SCF), а також с-kit-мутації. Він пригнічує клітинні реакції, спричинені вищеназваними факторами.

Фармакокінетика. Всмоктування: середня абсорбція вмісту капсули іматинібу становить 98%. Максимальна концентрація спостерігається через 2 – 4 години після прийому.

У діапазоні доз від 25 до 1 000 мг відмічено пряму лінійну залежність значення AUC (показника площі під кривою «концентрація/година») від величини дози. При застосуванні повторних доз, назначаних 1 раз на день, фармакокінетика іматинібу не змінювалася. Значення Css (рівноважної концентрації) перевищувало значення вихідної в 1,5 – 2,5 разів.

Розподіл: при клінічно суттєвих концентраціях іматинібу його зв'язування з білками плазми становить близько 95% (головним чином з альбуміном та кислим альфа-глікопротеїном, у невеликих кількостях – з ліпопротеїном).

У осіб старше 65 років збільшення обсягу розподілу препарату не є клінічно значущим.

Виведення: переважно у вигляді метаболітів протягом 7 діб (68% – з каловими масами, 13% – із сечею). У незміненому вигляді виводиться близько 25% дози (20% – з каловими масами та 5% – із сечею). Період напіввиведення іматинібу та його головного метаболіту (N–демітіловане піперазинове похідне) становить близько 18 та 40 годин відповідно.

Сироваткові концентрації іматінібу можуть зростати при порушенні функції печінки.

Показання для застосування

Хронічний мієлоїдний лейкоз з позитивною філадельфійською хромосомою у фазі загострення, включаючи бластний криз, та у стадії ремісії при резистентності до α-інтерферон-терапії.

Спосіб застосування та дози

Препарат назначають внутрішньо, один раз на день, під час їди, рекомендують запивати повною склянкою води.

При хронічному мієлолейкозі рекомендована доза іматинібу залежить від фази захворювання і становить:

  • у фазі ремісії: 400 мг/добу;
  • у фазі загострення і при бластному кризі: 600 мг на добу.

Лікування тривале, з метою досягнення та підтримки клінічної та гематологічної ремісії.

При прогресуванні захворювання на фоні призначеної терапії, недостатньому гематологічному ефекті протягом 3 місяців терапії, втраті досягнутої раніше гематологічної відповіді, за умови відсутності побічних ефектів, можливе збільшення дози препарату:

  • у фазі ремісії: до 600 мг/добу;
  • у фазі загострення і при бластному кризі: до 800 мг на добу (2 прийоми по 400 мг).

Коригування дози препарату потрібно також у випадках порушення функції печінки та проявах нейтропенії та тромбоцитопенії під час лікування.

При порушеннях функції печінки (підвищенні концентрації білірубіну у сироватці крові у 3 рази, активності трансаміназ – у 5 разів порівняно з вихідними рівнями) лікування припиняють до зниження рівня білірубіну у 1,5 разу, трансаміназ – у 5 разів.

Відновлена ??доза становить:

  • у фазі ремісії: 300 мг на день;
  • у фазі загострення і при бластному кризі: 400 мг/добу.

Дозування препарату при появі ознак нейтропенії або тромбоцитопенії залежить від стадії захворювання та кількості нейтрофілів та тромбоцитів у крові.

У фазі ремісії

У разі зменшення кількості нейтрофілів менше 1 000 за 1 мкл та/або тромбоцитів менше 50 000 за 1 мкл необхідно відмінити лікування препаратом доти, доки кількість нейтрофілів не досягне ≥ 1 500 за 1 мкл і тромбоцитів ≥75 000 за 1 мкл. Відновлена ??доза становить 400 мг на день.

У разі повторного зменшення кількості нейтрофілів і тромбоцитів до граничного рівня слід знову відмінити препарат, а при нормалізації кількості зазначених клітин крові до належного рівня вдруге відновлено дозу 300 мг на добу.

У фазі загострення і при бластному кризі

У разі зниження кількості нейтрофілів менше 500 в 1 мкл та/або тромбоцитів менше 10 000 в 1 мкл, лікування препаратом відміняють для встановлення причин цитопенії (проводити біопсію кісткового мозку).

Якщо цитопенія не пов'язана з лейкозом, дозу зменшують до 400 мг/добу. У разі подальшого стійкого зберігання цитопенії протягом 2 тижнів дозу зменшують до 300 мг на день.

При зберіганні цитопенії в подальшому, протягом 4 тижнів, і якщо її зв'язок з лейкозом не підтверджується, лікування препаратом відміняють, доки кількість нейтрофілів не досягне ≥ 1 000 за 1 мкл і тромбоцитів ≥ 20 000 за 1 мкл. Вдруге відновлена ??доза складатиме 300 мг на добу.

Побічна дія

Найчастішими проявами побічної дії, пов'язаними з лікуванням препаратом, були нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі, втомлюваність, міалгія та судоми м'язів. У всіх дослідженнях часто відмічалися периферичні набряки переважно у періорбітальній ділянці та нижніх кінцівках. Вони рідко мали виражений характер і пропадали при терапії діуретиками, а в деяких випадках минали після зниження дози препарату.

Побічні ефекти, зареєстровані частіше, ніж одиничні спостереження, перелічені нижче за органами та системами.

З боку ЦНС, периферичної нервної системи, психічної сфери: головний біль; часто - запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, порушення сну; рідко – геморагічний інсульт, непритомність, периферична нейропатія, гіперестезія, сонливість, мигрень, депресія, сильне запаморочення.

З боку органів зору: кон'юнктивіт, підвищене сльозовиділення, затуманення зору; рідко – подразнення очей, двоїння, крововилив у кон'юнктиву, сухість очей, набряки вік.

З боку дихальної системи: плевральний випіт, носові кровотечі; рідко – ускладнення дихання, кашель.

З боку травної системи: тошнота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, здуття живота, метеоризм, запор, сухість у роті, жовтуха, підвищення печінкових ферментів, гіпербілірубінемія; рідко – шлунково-кишкові крововиливи, мелена, асцит, язва шлунка, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, язва слизової оболочки порожнини рота.

З боку сечовидільної системи: можливі прояви ниркової недостатності.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, фебрильна нейтропенія, панцитопенія.

Дерматологічні реакції: періорбітальні набряки, дерматит, екзема, висип; часто – набряки обличчя, набряки вік, свербіж, еритема, сухість шкіри, алопеція, нічна пітливість; рідко – петехії, підвищене потовиділення, уртикарії, пошкодження нігтів, реакції фотосенсибілізації, пурпури.

З боку кістково-м'язової системи: м'язові спазми та судоми, м'язові та скелетні болі та артралгії, часто – припухлість суглобів, рідко – ішіалгія.

З боку організму в цілому: часто – затримка рідини, набряки, пропасниця, слабкість, озноб; рідко – сильне нездужання, зменшення маси тіла.

З боку обміну речовин: анорексія; рідко – дегідратація, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення апетиту.

З боку репродуктивної системи: рідко – гінекомастія, збільшення молочних залоз, набряк мошонки.

З боку лабораторних (гематологічних) показників: цитопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія спостерігалися при проведенні всіх досліджень, особливо при застосуванні препарату у високих (≥ 750 мг на добу). Середня тривалість епізодів нейтропеній та тромбоцитопеній була в межах від 2 до 3 нед та від 3 до 4 нед відповідно.

Виражене підвищення рівня трансаміназ або білірубіну зустрічалося рідко і тривало близько тижня.

Тривала терапія препаратом може призвести до збільшення ризику виникнення опортуністичних інфекцій, включаючи інфекції, що виявляються внаслідок реактивації латентних вірусних інфекцій: сепсис, пневмонія, герпес простий, герпес оперізувальний, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до іматинібу чи до компонентів, що входять до складу препарату. Періоди вагітності та лактації.

Передозування

Про випадки передозування препаратом не повідомлялося. Введення дози більше ніж 800 мг не практикувалося.

У разі можливого передозування потрібно негайно припинити застосування препарату, промити шлунок і назначити симптоматичне лікування.

Особливості застосування

Для того, щоб звести до мінімуму небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, препарат слід приймати під час їжі та запивати повною склянкою води.

Для пацієнтів, які не можуть глотати капсулу цілою, вміст капсули може бути розчинений у склянці води або яблукового соку. Важливо уникнути контакту вмісту капсули зі слизовою оболонкою очей або ненавмисного вдихання (особливо для жінок дітородного віку). Після розкриття капсули слід одразу ретельно вимити руки.

Слід бути обережним при призначенні лікування препаратом пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки можливе посилення його терапевтичної дії.

У зв'язку з тим, що при лікуванні препаратом можлива затримка рідини в організмі з проявами плеврального випоту, периферичних набряків, набряку легенів, асциту, пацієнтів слід регулярно зважувати. У разі швидкого та несподіваного збільшення маси тіла потрібно відмінити лікування препаратом, провести ретельне обстеження пацієнта та за необхідності назначити відповідне лікування.

Відомостей про застосування іматинібу дітьми та підлітками до 18 років немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При одночасному застосуванні іматинібу з інгібіторами ферменту CYРЗА4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин) можливе збільшення концентрації іматинібу в плазмі.

Застосування іматинібу разом із препаратами – індукторами CYРЗА4 (дексаметазоном, фенітоїном, карбамазепіном, рифампіцином, фенобарбіталом) може призвести до зниження концентрації іматинібу.

При одночасному застосуванні із симвастатином, C max  та AUC симвастатину збільшуються внаслідок інгібування CYРЗА4 іматінібом.

Потрібно з обережністю назначати Вінат 100 разом із препаратами, які містять парацетамол.

Умови та термін зберігання

Зберігати в сухому захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30°С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпустки

За рецептом.

Упаковка

По 10 капсул у контурній чарунковій упаковці; по 1, 3 або 5 контурних чарункових упаковках у картонній пачці.


Важно! Изображение упаковок товаров приведено в иллюстративных целях и не всегда соответствует внешнему виду упаковок имеющихся в наличии товаров разных производителей и дозировок.
Уточняйте интересующую Вас информацию, в том числе о наличии, производителе и цене товара по телефонам интернет-аптеки.


Данная страница содержит информацию, которая не является основанием для самолечения.
Обязательно получите консультацию специалиста и внимательно ознакомьтесь с инструкцией, находящейся в упаковке с препаратом, перед его применением!


Аналоги: