+38 (063) 595 80 08 - Viber, Telegram, WatsApp

Вольтарен табл.п/о 50мг №20

Главная » Каталог лекарств
Вольтарен табл.п/о 50мг №20
  • Код товара: s164604
  • Производитель: Швейцария Солко Базель
  • Действующее вещество: диклофенак натрия
  • Срок годности: до 01.03.21
  • Наличие: нет в наличии


Инструкция по применению Вольтарен таблетки (Voltaren) Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: diclofenac; [о-[(2,6-дихлорофеніл)-аміно]-феніл] - ацетатнатрій;

основні фізико-хімічні властивості: 25 мг жовті, круглі, двоопуклі таблетки, зі скошеними краями, з одного боку напис “CG” з іншого – “BZ”;

50 мг: світло-коричневі, круглі, двоопуклі таблетки, зі скошеними краями, з одного боку напис “CG” з іншого – “GT”;

склад: 1 таблетка містить диклофенаку натрію 25 мг, 50 мг;

допоміжні речовини: аеросил 200 (кремнію аерогель), авіцел РН 102 (целюлоза), лактоза, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон К30, натрію карбоксиметилкрохмаль (ядро); гідроксипропілметилцеллюлоза, кремофор РН40 (гліцерилполіетиленглікольоксистеарат), заліза оксид жовтий (Е 172), тальк, титану діоксид, сополімер, оснований на поліакрилових/метакриловых кислотах та ефірах (Eudragit Ln 30 D, твердий), поліетиленгліколь 8000, емульсія силіконова, заліза оксид червоний (у таблетках по 50 мг – підоболонка).



Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС М01А В05.



Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Вольтарен® містить диклофенак натрію, речовину нестероїдної структури, що має виражену протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці.

При ревматичних захворюваннях протизапальні і аналгетичні властивості Вольтарену® забезпечують клінічний ефект, що характеризується значним зменшенням вираженості таких симптомів і скарг, як біль у спокої і при русі, ранкова скутість, припухлість суглобів, а також поліпшенням функції суглобів.

In vitro диклофенак натрію у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

При посттравматичних і післяопераційних запальних явищах Вольтарен® швидко купірує біль (як спонтанний, так і той, що виникає при русі), зменшує запальний набряк і набряк післяопераційної рани.

Проведені клінічні дослідження дали змогу виявити значний аналгетичний ефект препарату при помірному і сильно вираженому больовому синдромі неревматичного генезу. Клінічні дослідження також дали змогу встановити, що Вольтарен® здатний усувати больові відчуття і знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.

Вольтарен®, крім того, виявляє лікувальний ефект при нападах мігрені.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після внутрішнього вживання таблеток, вкритих кишковорозчинною оболонкою, діюча речовина Вольтарену® – диклофенак - швидко та повністю абсорбується. Їжа скорочує швидкість абсорбції, але кількість діючої речовини, що абсорбується, не змінюється.

Після одноразового внутрішнього вживання Вольтарену® у дозі 50 мг максимальна концентрація досягається приблизно через 2 години та становить 1,5 мкг/мл (5 мкмоль/л). У дітей концентрація диклофенаку у плазмі при застосуванні еквівалентних доз Вольтарену® (в мг/кг) схожа з аналогічними показниками у дорослих. Концентрація препарату у плазмі знаходиться у лінійній залежності від величини дози.

Після повторного застосування препарату фармакокінетичні показники не змінюються. За умови дотримання рекомендованих інтервалів між введеннями препарату кумуляції не відмічається.

Розподіл. Зв’язування з білками сироватки крові становить 99,7%, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4%). Уявний об’єм розподілу становить 0,12 – 0,17 л/кг.

Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2 - 4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення з синовіальної рідини становить 3 - 6 годин. Через 2 години після досягнення максимальної концентрації у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі, і її значення залишаються вищими протягом 12 годин.

Метаболізм. Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, головним чином, за допомогою одноразового і багаторазового метоксилювання, що приводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-, 4’,5-дигідрокси- та 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється в глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.

Виведення. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення становить 1 - 2 години. Період напіввиведення 4 метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1 - 3 години. Один із метаболітів, 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має довший період напіввиведення, проте цей метаболіт повністю неактивний.

Близько 60% застосованої дози препарату виводиться з сечею у вигляді глюкуронових кон’югатів незміненої активної речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких являють собою глюкуронові кон’югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів через жовч, з калом.

Фармакокінетика в окремих групах хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні Вольтарену® у звичайних разових дозах накопичення диклофенаку не відмічалося. У тому випадку, коли кліренс креатиніну становить менше 10 мл/хв, розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових пацієнтів. Проте в кінцевому результаті метаболіти виводяться з жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.
Показания к применению.

Запальні і дегенеративні форми ревматичних захворювань (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, спондилоартрити);

больові синдроми з боку хребта;

ревматичні захворювання позасуглобових м’яких тканин;

гострий напад подагри;

посттравматичні і післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряком;

напади мігрені тяжкого перебігу;

ниркова і жовчна коліка;

гінекологічні захворювання, які супроводжуються больовим синдромом і запаленням, наприклад первинна альгодисменорея та аднексит;

як доповнюючий засіб при тяжких запальних захворюваннях вуха, горла та носа, які супроводжуються больовим відчуттям, наприклад при фарингіті, тонзиліті, отиті. Пропасниця сама по собі не є показанням для застосування препарату.
Способ применения и дозы.



Препарат застосовують для лікування дорослих пацієнтів починаючи з добової дози 100-150 мг. При нерізко виражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75-100 мг/добу. Добову дозу частіше розподіляють на 2-3 рази. За необхідності впливати на нічний біль або на ранкову скутість на доповнення до вживання препарату вдень призначають Вольтарен® у вигляді супозиторіїв перед сном. Добова доза препарату повинна бути не більше 150 мг.

При первинній альгодисменореї добову дозу підбирають індивідуально, вона становить 50-150 мг. Початкова доза може бути 50-100 мг, але за необхідності її можна ненадовго збільшити (до 200 мг). Вживання препарату слід починати якомога раніше після прояву перших больових симптомів. Термін застосування препарату становить декілька днів і залежить від динаміки регрессії симптомів.

Таблетки слід вживати цілими, не разжовувати та запивати рідиною.

Дітям старше 3 років препарат призначають у добовій дозі 0,5-2 мг/кг маси тіла; цю дозу розподіляють на 2-3 рази, залежно від вираженості симптомів. При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту добова доза може бути збільшена до 3 мг/кг, що є максимальною добовою дозою.
Побічна дія.



При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використані такі градації: “часто” - >10%, “іноді” - > 1-10%, “рідко” - >0,001-1%, “в окремих випадках” -< 0,001 %.

З боку шлунково-кишкового тракту: іноді - біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, здуття живота, анорексія; рідко - шлунково-кишкова кровотеча (кривава блювота, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією; в окремих випадках - афтозний стоматит, глосит, зміни з боку стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур в кишечнику, порушення з боку нижніх відділів кишечнику, такі як неспецифічний геморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, запори, панкреатит.

З боку центральної нервової системи: іноді - головний біль, запаморочення, виражене запаморочення; рідко - сонливість; в окремих випадках - порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті, дезорієнтація, безсоння, дратівливість, судоми, депресія, відчуття тривоги, нічні кошмари, тремор, психотичні реакції, асептичний менінгіт.

З боку органів чуття: в окремих випадках - порушення зору (помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів. Дерматологічні реакції: іноді - шкірні висипання; рідко - кропив’янка; в окремих випадках - висипи у вигляді пухирів, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєла (гострий токсичний епідермоліз), еритродермія (ексфоліативний дерматит), випадання волосся, фоточутливі реакції; пурпура, у т. ч. алергічна.

З боку нирок: рідко - набряки; в окремих випадках - гостра ниркова недостатність, гематурія і протеїнурія, інтерстиціальний нефрит; нефротичний синдром; папілярний некроз.

З боку печінки: іноді - підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові; рідко - гепатит, що супроводжується або не супроводжується жовтухою; в окремих випадках - блискавичний гепатит.

З боку системи кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

Реакції гіперчутливості: рідко - реакції гіперчутливості, такі як бронхіальна астма, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію; в окремих випадках - васкуліт, пневмоніт.

З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – прискорене серцебиття, біль у грудях, гіпертензія, застійна серцева недостатність.
Протипоказання.



Виразка шлунка або кишечнику;

підвищена чутливість до диклофенаку або інших інгредієнтів препарату;

Вольтарен®, як і інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), протипоказаний тим пацієнтам, в яких у відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт.
Передозування.



Типової клінічної картини, характерної для передозування Вольтарену®, не існує.

Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗП полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії.

Підтримуюче і симптоматичне лікування показано при таких ускладненнях, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться корисними для виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками плазми і піддаються інтенсивному метаболізму.
Особливості застосування.



У період лікування Вольтареном® у будь-який час може виникнути шлунково-кишкова кровотеча або розвинутися виразка шлунка або кишкового тракту, яка іноді ускладнюється перфорацією; причому далеко не завжди мають місце симптоми-провісники цих ускладнень або наявність анамнестичних відомостей щодо виразкового ураження. Серйозніші наслідки цих ускладнень можуть відмічатись у пацієнтів похилого віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів, що отримують Вольтарен®, розвиваються ці ускладнення, препарат потрібно відмінити.

У пацієнтів, які раніше не отримували Вольтарен®, у період лікування препаратом, як і під час терапії іншими НПЗП, у поодиноких випадках можуть розвинутись алергічні реакції, включаючи анафілактичні і анафілактоїдні реакції.

Вольтарен® завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати скарги і симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань.

Під час застосування Вольтарену® необхідний пильний медичний нагляд за хворими, які скаржаться на захворювання шлунково-кишкового тракту або мають анамнестичні відомості про виразкове ураження шлунка або кишечнику; за хворими, які мають виразковий коліт або хворобу Крона, а також за хворими з порушеннями функції печінки.

Під час застосування Вольтарену®, як і інших НПЗП, може підвищуватися рівень одного або декількох печінкових ферментів. Тому при тривалій терапії Вольтареном® як запобіжний захід показано регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються, якщо розвиваються скарги або симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у тому випадку, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висип і т.ін.), Вольтарен® слід відмінити. Потрібно мати на увазі, що гепатит на фоні прийому Вольтарену® може виникнути без продромальних явищ.

Обережність необхідна при призначенні Вольтарену® хворим на печінкову порфірію, оскільки препарат може провокувати напади порфірії. Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку, особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції серця або нирок, пацієнтів похилого віку, хворих, що отримують діуретичні засоби, а також хворих, у яких є значне зменшення об’єму циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад у період до і після масивних хірургічних втручань. У цих випадках під час застосування Вольтарену® рекомендується як запобіжний захід регулярний контроль функції нирок. Припинення застосування препарату звичайно приводить до відновлення функції нирок до вихідного рівня. При тривалому застосуванні Вольтарену®, як і інших НПЗП, показаний систематичний контроль картини периферичної крові.

Вольтарен®, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам із порушеннями гемостазу необхідний ретельний контроль відповідних лабораторних показників.

Враховуючи загальні медичні положення, обережність при використанні Вольтарену® необхідна і пацієнтам похилого віку. Це особливо актуально для людей похилого віку, які ослаблені або мають невелику масу тіла; їм рекомендується призначати препарат у мінімальній ефективній дозі.

Застосування в періоди вагітності і лактації

У період вагітності застосування препарату слід розглядати як останній крок терапії та призначати Вольтарен® у найменшій дозі. Вольтарен® не рекомендується призначати у ІІІ триместр вагітності. За необхідності призначення препарату матері-годувальниці слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. При вживанні Вольтарену® було описано його проникання в грудне молоко годувальниць, але концентрація була такою незначною, що небажаних ефектів не відмічалося.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами

Пацієнтам, які відчувають під час застосування Вольтарену® запаморочення або інші неприємні відчуття з боку центральної нервової системи, включаючи порушення зору, не слід керувати автотранспортом або управляти механізмами.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами.



Літій, дигоксин. Вольтарен® може підвищувати концентрації літію і дигоксину в плазмі крові.

Діуретичні засоби. Вольтарен®, як і інші НПЗП, може зменшувати вираженість діуретичної дії. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові (у випадку такого поєднання лікарських засобів даний показник слід часто контролювати).

НПЗП. Одночасне системне застосування НПЗП може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ.

Антикоагулянти. Хоча в клінічних дослідженнях не було встановлено впливу Вольтарену® на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення щодо підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, що приймали одночасно Вольтарен® і дані препарати. Тому у випадку такого поєднання лікарських засобів рекомендується пильне і регулярне спостереження за хворими.

Протидіабетичні препарати. У клінічних дослідженнях встановлено, що можливо одночасне застосування Вольтарену® і протидіабетичних препаратів, при цьому ефективність останніх не змінюється. Проте відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальних препаратів під час застосування Вольтарену®.

Метотрексат. Слід дотримуватись обережності при застосуванні НПЗП менше, ніж за 24 години до або після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія.

Циклоспорин. Вплив НПЗП на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину.

Антибактеріальні засоби - похідні хінолону. Є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, що одержували одночасно похідні хінолону та НПЗП.
Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі нижче 30 0С, запобігати дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат не слід використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Термін придатності – 5 років.


Важно! Изображение упаковок товаров приведено в иллюстративных целях и не всегда соответствует внешнему виду упаковок имеющихся в наличии товаров разных производителей и дозировок.
Уточняйте интересующую Вас информацию, в том числе о наличии, производителе и цене товара по телефонам интернет-аптеки.


Данная страница содержит информацию, которая не является основанием для самолечения.
Обязательно получите консультацию специалиста и внимательно ознакомьтесь с инструкцией, находящейся в упаковке с препаратом, перед его применением!


Аналоги: